Під
сумком розвитку дитини в дошкільному дитинстві є передумови того, щоб дитина могла пристосуватися до умов школи, приступити до систематичного навчання. До таких передумов належить передусім бажання стати школярем, виконувати серйозну діяльність, вчитися.
Таке бажання з’являється до кінця дошкільного віку у переважної більшості дітей. Воно пов’язане з тим, що дитина починає усвідомлювати своє становище дошкільника як не відповідне його зрослим можливостям, перестає задовольнятися тим способом прилучення до життя дорослих, який дає йому гра. Він психологічно переростає гру, і становище школяра виступає для нього як сходинка до дорослості, а навчання – як відповідальна справа, до якої всі ставляться з повагою.
Опитування дітей, неодноразово проводилися в підготовчих групах дитячого саду, показали, що діти, за рідкісним винятком, прагнуть піти в школу, не хочуть залишатися в дитячому саду. Обгрунтовують це бажання діти по-різному. Велика частина посилається саме на навчання як на привабливу сторону школи.
Звичайно, не тільки можливість вчитися приваблює дітей. Для дошкільнят великий привабливою силою володіють зовнішні атрибути шкільного життя: сидіння за партами, дзвінки, зміна, позначки, володіння портфелем, пеналом і т. п. Інтерес до такого роду зовнішнім моментам менш важливий, ніж бажання вчитися, але і він має позитивне значення, , висловлюючи спільне прагнення дитини змінити своє місце в суспільстві, становище серед інших людей.
Важлива сторона психологічної готовності до школи – достатній рівень вольового розвитку дитини. У різних дітей цей рівень виявляється різним, але типовою рисою, що відрізняє шестирічних дітей, є супідрядність мотивів, яке дає дитині можливість керувати своєю поведінкою, і яке необхідно для того, щоб відразу ж, прийшовши в I клас, включитися в спільну діяльність, прийняти систему вимог, що пред’являються школою і вчителем.
Що стосується довільності пізнавальної діяльності, то вона хоч і починає формуватися в старшому дошкільному віці, до моменту надходження в школу ще не досягає повного розвитку: дитині важко тривалий час зберігати стійке довільне увагу, заучувати значний за обсягом матеріал і т. п. Навчання у початковій школі враховує ці особливості дітей і будується так, що вимоги до довільності їх пізнавальної діяльності зростають поступово, у міру того як в самому процесі навчання відбувається її вдосконалення.
Готовність дитини до школи в області розумового розвитку включає кілька взаємозалежних сторін. Дитині, що надходить в 1 клас, необхідний відомий запас знань про навколишній світ – про предмети і їх властивості, про явища живої і неживої природи, про людей, їх працю та інших сторонах громадського життя, про те, «що таке добре і що таке погано », т. е. про моральні норми поведінки. Але важливий не стільки обсяг цих знань, скільки їх якість – ступінь правильності, чіткості і узагальненості сформованих у дошкільному дитинстві уявлень.
Образне мислення старшого дошкільника дає досить багаті можливості для засвоєння узагальнених знань, і при добре організованому навчанні діти опановують уявленнями, що відображають істотні закономірності явищ, що відносяться до різних областей дійсності. Такі уявлення і є найбільш важливим придбанням, яке допоможе дитині перейти в школі до засвоєння наукових знань. Цілком достатньо, якщо в результаті дошкільного навчання дитина познайомиться з тими областями і сторонами явищ, які служать предметом вивчення різних наук, почне їх виділяти, відрізняти живе від неживого, рослини від тварин, природне від створеного руками людини, шкідливе від корисного. Систематичне ознайомлення з кожною областю, засвоєння систем наукових понять – справа майбутнього.
Особливе місце в психологічній готовності до школи займає оволодіння деякими спеціальними знаннями та навичками, традиційно відносяться до власне шкільним, – грамотою, рахунком, рішенням арифметичних завдань.
Початкова школа розрахована на дітей, які не отримали жодної спеціальної підготовки, і починає навчати їх грамоти та математики з самого початку. Тому не можна вважати відповідні знання та навички обов’язковою складовою частиною готовності дитини до шкільного навчання. Разом з тим значна частина дітей, що у I клас, вміє читати, а рахунком у тій чи іншій мірі володіють майже всі діти.
Оволодіння грамотою і елементами математики в дошкільному віці може впливати на успішність шкільного навчання. Позитивне значення має освіту у дітей загальних уявлень про звуковий боці мови і її відмінності від змістовної сторони, про кількісні співвідношеннях речей і їх відмінності від предметного значення цих речей. Допоможе дитині вчитися в школі і засвоєння поняття числа і деяких інших первинних математичних понять.
Що ж до навичок читання, рахунки, вирішення завдань, то їх корисність залежить від того, на якій основі вони побудовані, наскільки правильно сформовані. Так, навик читання підвищує рівень готовності дитини до школи тільки за умови, якщо він будується на базі розвитку фонематичного слуху і усвідомлення звукового складу слова, а саме читання є злитим чи послоговое. Побуквенное читання, нерідко зустрічається у дошкільників, ускладнить роботу вчителя, так як дитину доведеться переучувати. Так само йде справа з рахунком – він виявиться корисним, якщо спирається на розуміння математичних відносин, значення числа, і марним або навіть шкідливим, якщо засвоєний механічно.
Вирішальне значення в готовності до засвоєння шкільної програми мають не самі по собі знання і навички, а рівень розвитку пізнавальних процесів та пізнавальної діяльності дитини, особливості розвитку його інтересів. Загальне позитивне ставлення до школи і до навчання, до положення учня, його прав і обов’язків недостатньо для того, щоб забезпечити стійку успішне навчання, якщо дитину не приваблює сам зміст одержуваних у школі знань, не цікавить те нове, з чим він знайомиться на уроках, якщо його не приваблює сам процес пізнання.
Пізнавальні інтереси складаються поступово, протягом тривалого часу і не можуть виникнути відразу при вступі до школи, якщо в дошкільному віці їх вихованню не приділяли достатньої уваги. Найбільші труднощі в початковій школі випробовують не ті діти, які мають до кінця дошкільного віку недостатній обсяг знань і навичок, а ті, які виявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутні бажання і звичка думати, вирішувати завдання, прямо не пов’язані з якою-небудь цікавить дитину ігровий або життєвої ситуацією.
Формуванню стійких пізнавальних інтересів сприяють умови систематичного дошкільного навчання. Проте навіть у цих умовах частина дітей виявляє інтелектуальну пасивність, і для її подолання потрібно поглиблена індивідуальна робота з дитиною.
Рівень розвитку пізнавальної діяльності, який може бути досягнутий дітьми до кінця дошкільного віку і який достатній для успішного навчання в початковій школі, включає в себе, крім довільного керування цією діяльністю, про що говорилося раніше, і певні якості сприйняття і мислення дитини. Дитина, що надходить в школу, повинен уміти планомірно обстежувати предмети, явища, виділяти їх різноманітні властивості.
Важливе значення має хороша орієнтування дитини в просторі та часі. Буквально з перших днів перебування в школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без обліку просторових ознак речей, знання напрямки простору. Так, наприклад, учитель вимагає провести лінію «навскіс від лівого верхнього до правого нижнього кута клітини» або «прямо вниз по правій стороні клітки» і т. п. Уявлення про час і відчуття часу, вміння визначити, скільки його пройшло, – важлива умова організованої роботи учня в класі, виконання завдань в зазначений термін.
Навчання в школі, систематичне засвоєння знань пред’являють високі вимоги до мислення дитини. Дитина повинна вміти виділяти суттєве в явищах навколишньої дійсності, уміти порівнювати їх, бачити подібне і відмінне; він повинен навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.
Ще однією стороною психічного розвитку, що визначає готовність дитини до шкільного навчання, є розвиток його мови – оволодіння умінням зв’язно, послідовно, зрозуміло для навколишніх описати предмет, картинку, подія, передати хід своїх думок, пояснити те чи інше явище, правило.
Психологічна готовність до школи включає якості особистості дитини, допомагають йому ввійти в колектив класу, знайти своє місце в ньому, включитися в загальну діяльність. Це громадські мотиви поведінки, ті засвоєні дитиною правила поведінки по відношенню до інших людей і те вміння встановлювати і підтримувати взаємини з однолітками, які формуються в спільній діяльності дошкільників.
Кiлькiсть переглядiв: 1522
