• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Організація освітнього процесу
• Методична служба ЗДО
• Методичний сад корисних порад
• Технологія «Стіни, стеля і підлога, які говорять», або Як створити «живий» освітній простір, який належить дітям.

Технологія «Стіни, стеля і підлога, які говорять»,або Як створити «живий» освітній простір, який належить дітям.

Із - поміж сучасних технологій, які активно запроваджуються в практику роботи ЗДО України, слід виокремити міжнародну технологію «Стіни, які говорять» (оригінальна назва «Talking Walls») як таку, що забезпечує дитині можливість бути повновладним хазяїном свого персонального простору.

В чому полягає сутність технології «Стіни, які говорять»?

«Стіни, які говорять» - це стіни не лише як межа кімнати, а як захоплюючий світ розвитку та творчості, як джерело натхнення і творчості для дитини. Сутність технології «Стіни, які говорять»полягає в тому, що дитина, отримуючи необхідну інформацію, має право вибору планувати свою діяльність, конструктивно використовувати інформаційний ресурс. Іншими словами технологія «Стіни, які говорять» є системою візуалізації знань і процесом занурення дошкільників і дорослих в освітній простір дитячого садка. Важливо знати про те, що не може бути єдиних вимог або рекомендацій щодо створення, функціонування, частоти заміни зображень на «Стіні, яка говорить». Запроваджуючи наведені далі ідеї, слід передусім критично переглянути можливості щодо позбавлення захаращеності методичним мотлохом простору як дошкільного закладу, так і конкретних групових кімнат, роздягалень тощо (оголошення, які вже нікому не цікаві; список дітей із вказаним зростом та вагою на 01 вересня, а на дворі – грудень; повідомлення для батьків про необхідність принести по 3 рулони туалетного паперу тощо).

«Стіни, які говорять» - це стіни, завдяки яким дошкільнята спілкуються один із одним, доносять інформацію, обмінюються знаннями, стіни нібито провокують дітей, а іноді й змушують займатися дослідженнями, експериментами, пошуком нової інформації. Нехай не всі відразу діти будуть брати участь у діяльності, але мимоволі обов’язково згодом до неї звернуться.

«Стіна, яка говорить» – це коли одна стіна, не схожа на інші; це стіна, яка може привернути до себе увагу дитини; це стіна, яка несе певне освітнє навантаження та виконує розвивальну функцію. Технологія «Стіни, які говорять» може бути використана як для інформування всіх учасників освітнього процесу (діти, батьки, педагоги), так і тільки для дошкільнят.

Чому це актуально?

У сучасних умовах дитячі садочки переходять до нових стандартів оформлення, усе менше стендів, які «не чіпляють», не несуть актуальної інформації. Пріоритетними є пересувні стенди, пересувні виставки, пересувні ширми на колесах, пересувні дошки інтерактивну, інформаційні стіни, які «говорять».

Хто створює «стіни (стелю, підлогу), що говорять»?

Елементи оформлення стін, стелі та підлоги, які «говорять», залежно від завдань та передбачуваної тривалості «життя» цих елементів можуть створювати батьки, діти та члени педагогічного колективу.

Як оформити «стіну, яка говорить»?

Краще за все, якщо це буде велика стіна. Стіна може мати кілька інформаційних напрямів - на день, на тиждень, періодично мінливі експозиції тощо. Простий, економічний і не руйнівний для стін спосіб - вбити кілька цвяхів або прикріпити маленькі гачки, на які можна вішати зроблені з цупкого паперу ватмани, плакати, листи з текстом, ігри-тренажери тощо.

Можна сформулювати декілька принципів відбору зображень (плакатів, малюнків, картин, фото, оголошень тощо) для оформлення «стін, які говорять» : • відповідність зображеного віковим особливостям сприйняття і досвіду сприйняття візуальних носіїв інформації (зміст цілого - аналіз та інтерпретація; кількість, розміри, яскравість компонентів); • наявність національного / культурологічного компонента в зображенні, що привертає увагу / цікавість і доступного розумінню дітьми; цікавого для розмови про зображене з педагогами / батьками (ініціаторами такої бесіди можуть бути як діти, так і дорослі); • багаторівневість зображеного як на змістовному рівні, так і на емоційному; • наявність тексту на зображенні не є обов’язковим компонентом; • зображення повинно бути доступно для цільової групи як елемент обладнання.

Визначивши «стіну, яка буде говорити», умовно (або чітко визначивши межі) розподілити її на 3-4 частини. Більше частин не треба, тому що інформація для дитини буде губитись на тлі інших зображень.

Одну частину стіни можна присвятити подіям, віддаленим у часі. Її варто оформити заздалегідь, наповнивши, наприклад, такою інформацією: • яскраві події морального життя (Дні народження дітей, благодійні акції, День подяки, день доброти, день друзів тощо); • явища довкілля (Дні води, землі, птахів, тварин або конкретно - свято сурикатів, тобто звіра, про якого діти, а іноді й дорослі, знають замало); • світ мистецтва й літератури (Дні поезії, дитячої книги, театру); • найбільш важливі професії (День вихователя, вчителя та ін.).

Саме технологія подієвого підходу є сучасною продуктивною педагогічною технологією організації і здійснення значущих освітніх подій у житті дошкільного колективу і окремої особистості. Ідею подієвого підходу запозичено з педагогічної системи А. С. Макаренка, який відзначав, що неабияке значення в житті мають яскраві й хвилюючі події, що викликають позитивний емоційний відгук у свідомості дітей різного віку. Сутність освітньої події полягає в тому, що організовуються спеціальні умови для дитячої дії, отриманий досвід, осмислений та усвідомлений, перетворюється в засіб для досягнення нової, вже більш високої, мети. Слід зауважити, що будь-який із учасників освітньої події - це дійсно учасник, а не глядач: у кожного - свої смисли, своя діяльність, свої переживання, - але поле вибору таке, що у виборі обмежених (змістом і часом) ресурсів дитина повинна мати необмежені можливості. Побудова освітнього процесу за подієвим принципом дозволить зробити життя дітей у дитячому садочку більш цікавим, а освітній процес - умотивованим.

Іншу частину «Стіни, яка говорить» можна назвати «Актуальна освітня подія». Цю частину стінизаповнюють в той день, коли відбувається та чи інша освітня подія, наприклад: після проведеного заняття там з’являються завдання на закріплення: розмальовки, цікаві пазли, книги, енциклопедії, мнемотаблиці, картки-схеми тощо. Так, під час планування дня вихователь спільно з дітьми використовує різні символи: картинки, ребуси, завдання, загадки, нібито відкриваючи таємницю тієї діяльності, яка буде відбуватись сьогодні. На стіні доречно використати елементи технології едьютейнмента – «навчання як розвага» (статтю про технологію едьютейнмента можна прочитати тут: http://ukrdeti.com/edyutejnment-navchannya-yak-rozvaga/).

Ще одна частина стіни може бути названа «Перспективи зростання»: дитина, батьки, вихователі». Під перспективою зростання розуміється той обсяг інформації, яким може поділитися будь-який учасник освітнього процесу. Інформація може бути в будьякому доступному вигляді: фото, книга, яку прочитали, альбом із подорожами, проєкти, які діти захищають упродовж тематичного тижня. Ця частина стіни заповнюється за бажанням і знаходиться там до того моменту, поки вона актуальна дітям і дорослим.

Наступну частину стіни в груповій кімнаті можна назвати сенсорною стіною. Частину сенсорної стіни можна зробити збірною. Інформаційне поле може бути як класичним, так і образно-асоціативним. Образно-асоціативний ряд дозволяє максимально образно та об’ємно уявити казкових героїв, сюжети казок, персонажів, казкові предмети, споруди, палаци і тереми. Кольорова гама додаткових елементів дає можливість для варіативності й образності, що відіграє важливу роль у розвитку сенсорних здібностей дошкільників. Самі вихованці можуть брати участь у формуванні та доповненні інформаційного поля сенсорної стіни. Замість звичного паперового носія до осередків і фризів можуть прикріплятися вироби, аплікації і матеріали, придумані та зроблені самими дітьми.

І ще одна корисна порада.

У спальній кімнаті недоречні великі панно-розмальовки на стінах, оскільки вони не несуть жодного освітнього навантаження, дуже швидко «замулюють око» і вже не сприймаються як сенсорні чи інтелектуальні стимули. Додатковий ігровий простір спальної кімнати можна використати для спокійних ігор, усамітнення дітей, тут доречно поставити «крісло для роздумів», а також халабуди – улюблені місця малят для усамітнення.

Приклади елементів, що дозволяють створити «живий» освітній простір дитини в ЗДО:

• Правила групи, створені дітьми (замість шаблонних, глянцевих, виготовлених в редакції). Правила групи формують навички культурного спілкування та дружніх стосунків між дітьми.

• Екран настрою. Це яскравий та веселий стенд, який допоможе кожному малюку розібратись у своєму настрої та швидко його полагодити.

• Крісло автора, сидячи на якому дитина має можливість виразити свою думку, враження.

• Крісло бажань сидячи на якому дитина має можливість придумати бажання, заклинання, щоб бажання збулося.

• Стіна думок, на якій дитина має можливість виразити свої думки, мрії, бажання (Ким я хочу стати? Що хочу отримати на день народження? Що хочу отримати на Новий рік?). Основою Стіни думок може стати ватман.

• Картина дня. На прикріпленому до стіни ватмані діти увечерімалюють цікаві події, які трапилися протягом дня та створюють газету або картину дня.

• Лінія тижня. Для її облаштування використовуються гачки. Кожна дитина на лінії тижня має кишеньку з фотографією. Дитина може намалювати або позначити власні наміри на тиждень і покласти малюнок у цю кишеньку. Або може прикріпити аркуш до гачка певного дня тижня з позначками або текстом: «Я хочу на цьому тижні зробити …». Наприкінці тижня діти перевіряють, чи кожен здійснив свої наміри.

• Щоденник досягнень та перспектив. Діти на прикріпленому до стіни ватмані малюють події дня, якими пишаються або ситуації, у яких змогли себе проявити; зображають, що їм сподобалося, а що варто змінити наступного разу.

• Морський друг Восьминіг – рахівник з намистинками призначений для розвитку гнучкості дитячих пальчиків і координації руху рук малюків. Він допомагає дітлахам опановувати первинні навички рахунку від 1 до 10 за допомогою намистинок. • Куточок усамітнення. В цьому куточку варто створити умови, які давали б дітям змогу відпочити, заспокоїтися, позбутися негативних емоцій, поділитися з педагогом своїми проблемами, переживаннями, разом розв’язати конфліктну ситуацію.

•Долонька позитиву. Завдання долоньки позитиву: - зняти психоемоційне напруження, втому, допомогти заспокоїтися, зняти агресивний стан, підвищити настрій. • Дошка для малювання крейдою. Процес малювання крейдою на дошці концентрує увагу і зір та розвиває творчість. Направляючи крейду, діти тренують точність рухів і розвивають дрібну моторику рук. Завдяки крейдовим дошкам діти уявляють себе справжніми художниками і здійснюють щоденні подорожі у світ своєї фантазії та творчості.

• Осередок інтерактивну (ватман або дошка, маркери, стікери, фломастери, крейда), де діти чи дорослий можуть залишити свої малюнки, думки, побажання.

• Вікна для знань, вікно як природна «стіна, яка говорить». Використання простору вікон дає можливість розкрити й розширити освітній простір назовні. З вікон бажано прибрати тюль! Доцільно замінити її на ролети. Доречно використовувати те, що діти бачать за вікном, не як об’єкти, а як суб’єкти процесу пізнання, активно залучаючи їх в освітній процес (зміна пір року, птахи, люди, транспортні засоби, досліди на підвіконні).

• Підлога, що говорить. Це своєрідні ігрові поля на підлозі. Це перетворення підлоги у гру та одночасно розвиток фізичних якостей дитини. Для цього варто позбутися килимів! Підлогу можна використати для створення лабіринтів, переходів, «класиків», промальованих кольоровою липкою стрічкою, тощо. За допомогою наліпок на підлозі діти концентрують увагу, вивчають кольори, вчаться орієнтуватися в просторі та координувати свої рухи.

• М'які зони для гри та відпочинку (пуфи, пуфи-трансформери, подушки для сидіння на підлозі для проведення ранкового та вечірнього кола - на кожну дитину, крісла, дивани).

• Зручні одномісні легкі та мобільні столи (для швидкої організації групової та командної роботи.

І насамкінець.

Звичайно, що новий освітній простір (НОП) ЗДО передбачає широке використання інноваційних технологій, мультимедійного та інтерактивного обладнання (наприклад, такого як проекційна система «жива підлога/стіна», Кардіо стіна, інтерактивна пісочниця, сенсорний монітор).

Шановні колеги!

Давайте разом створимо в ЗДО «живий» освітній простір! Простір, який належить дітям!

Повірте у свої сили та почніть рух вперед!

Тільки разом до навчання через гру!